Великий тлумачний словник сучасної української мови. - "Перун". 2005.
нещирий — прикметник … Орфографічний словник української мови
брехливий — а, е. 1) Який завжди каже неправду; схильний брехати (у 1 знач.). 2) Який не відповідає правді, криє в собі брехню; неправдивий. 3) Несправжній; нещирий. 4) Який часто гавкає (про собак) … Український тлумачний словник
вимушений — а, е. 1) Дієприкм. пас. мин. ч. до вимусити. 2) прикм. Який здійснюється чи здійснений проти бажання, потреби, під тиском обставин. •• Ви/мушений прогу/л час, протягом якого працівник з вини адміністрації був позбавлений можливості працювати. 3)… … Український тлумачний словник
дурисвіт — а, ч., розм. Той, хто обдурює кого небудь; нещирий, нечесний у стосунках з іншими. || Уживається як лайливе слово … Український тлумачний словник
завчений — рідше зау/чений, а, е. 1) Звичний, засвоєний. || у знач. ім. за/вчене, ного, с. Про звичне, вивчене, засвоєне. 2) Удаваний, нещирий … Український тлумачний словник
іудин — (ю/дин), а, е: •• Іу/дине (ю/дине) пле/м я (порі/ддя і т. ін.) лайл., зневажл. про зрадників. Іу/дин (ю/дин) поцілу/нок зневажл. а) лицемірний, нещирий поцілунок; б) учинок людини, яка облесливістю приховує свою зраду … Український тлумачний словник
камуфляжний — а, е, перен. Що приховує справжню сутність кого , чого небудь; брехливий, нещирий … Український тлумачний словник
криводушний — а, е. Який кривить душею; нещирий, лицемірний, підступний. || Власт. нещирій людині … Український тлумачний словник
лицемірний — а, е. Який лицемірить, здатний лицемірити. || Сповнений лицемірства; нещирий … Український тлумачний словник
награний — а, е. 1) Дієприкм. пас. мин. ч. до награти. 2) у знач. прикм. Удаваний, нещирий … Український тлумачний словник
